Не лише Лох-Несс: українські дракони, здатні змагатися з легендарними істотами.
Коли ви згадуєте про "драконів", чи виникають у вашій свідомості образи сміливих лицарів та вогняних створінь? А можливо, ви уявляєте витончених східних зміїв, які прикрашають татуювання членів якудза? А що, якщо ми скажемо, що дракони — це не лише фігури з казок, а й персонажі українських легенд?
Давайте дослідимо, які ж насправді українські дракони, а також, де саме вони могли жити… чи, можливо, ще й досі ховаються. Про це поділилася користувачка платформи "Buy Me a Coffee" під ніком Hellcat.
В українській народній традиції дракон постає як крилатий змій, що має певну спорідненість з європейськими міфами. Перші згадки про драконів на українських землях датуються ще до знаменитих оповідей про середньовічних рицарів. У культурі Кукутені-Трипілля давні ремісники втілили свої уявлення про крилатих зміїв на керамічних виробах.
У подальшому, в період з VI по VIII століття, дракони почали зображуватися на фібулах — декоративних застібках для накидок, які були популярні, зокрема, на Канівщині.
Коли ж дійшло до Київської Русі, образ дракона змінився: він став виглядати як дивна істота з тілом змії та головою, схожою на собаку.
Дослідники вважають, що така трансформація могла бути наслідком близьких взаємодій між слов'янами та скандинавами, які у своїх міфах мають безліч "змієподібних" істот. Серед них можна згадати Йормунганда — змія, що обвиває світ, а також драконів Фафніра і Нідгьогга, що поїдає коріння світового дерева.
Дослідники історії виявили сліди драконів у Черкащині — зокрема, частину дзеркала з майстерно виконаним зображенням дракона на Княжій горі, а також інші цікаві прикраси. Подібні артефакти були знайдені і в Чернігівській, Полтавській та Івано-Франківській областях.
У українських міфах існувало переконання, що змії можуть стати причиною дощу. Мольфари застосовували спеціальні ціпки, аби розділити змію та жабу, що слугувало ритуалом для виклику грози.
Багато легенд пов'язують драконів із горами. Крим, наприклад, просто кишить історіями про гігантські змії, особливо в районі Кара-Дагу - там, за чутками, досі іноді бачать морського монстра. Місцеві екскурсоводи підливають олії у вогонь: кожен розповість вам свою версію про те, як "кум брата свата" бачив величезного змія в морі.
Серед найвідоміших "драконових" локацій Криму можна виділити такі місця, як Ай-Юрі, Ай-Петрі, Аджер-Канат та інші гірські хребти, що оточені легендами та міфами. Хоча багато з цих оповідей виникли лише в середині минулого століття, вони не втрачають своєї привабливості та загадковості.
Ці багатоголові "зміюки", як то кажуть, оселилися в печерах Хуста, Велятина та Арданово. Місцеві легенди малюють їх як справжніх монстрів, іноді із 12 головами. Одноголові човгання бувають доброзичливими - можуть стати помічниками чаклуна.
Термін "шаркань" походить з угорської мови і зазнав такої популярності, що перетворився на прізвище для деяких мешканців Закарпаття.
Цікаво, що шаркань є не лише героєм народних легенд, але й важливим елементом різдвяних вертепів. У Закарпатті, в селі Боронява, колядники і досі вносять його до хат під час святкувань, ритмічно вистукуючи мелодію колядок за допомогою цього міфічного персонажа.
Якщо ви вирушите у Карпати, зокрема в околиці Чорного Мочара, у вас є шанс зустріти міфічного шарканя, який, за переказами, мешкав у цих краях і мав здатність перетворюватися з змії на дракона.
Не слід оминути увагою київські Змієві вали, які, за переказами, з’явилися після перемоги славного богатиря Кирила Кожем'яки над драконом. Після цього епічного двобою, він протягнув звіра по землі, що, як вважають, стало причиною утворення цих давніх земляних укріплень.
"Після того, як Кирило вбив Змія, то урочище, де він жив, стали називати Кожем'яками, а на місці, де сталася битва, збудували Кирилівську церкву."
Та й Лук'янівка, виявляється, теж мала свого дракона! Він жив в озері і чимось нагадував Лох-Неське чудовисько - моторошний звір, якого боялися всі місцеві.
У Тернопільських краях, неподалік від Кременця, існував один дракон, про якого ходили легенди. Згідно з чутками, він час від часу влаштовував "смачні зустрічі" з місцевими мешканцями. Люди ненавиділи його і організували полювання, щоб покласти край цій небезпеці. Але дракон виявився хитрим: він скористався підземними проходами і знайшов новий притулок в іншій печері.
Можливо, у цій легенді криється зв'язок із стародавніми міфами про вулкан, оскільки місцеві жителі вважали, що піки гори раніше були накриті камінням.
На Львівщині, в районі Чортових скель, був інший дракон, який не давав спокійно жити городянам, заважаючи проїзду зі Львова до Винників. Людям довелося домовитися з ним: вони приносили йому худобу на обід, а раз на місяць молоду дівчину.
Все йшло за планом, поки одного разу жереб не випав на дочку коваля. Її наречений, мисливець, не міг це стерпіти і, одягнувши жіночу сукню, вирушив у печеру замість своєї коханої. Очевидно, що дракон опинився в шоці:
У наступний момент з розрізаної шиї дракона вирвалася чорна, димлячася кров, що, нагадуючи смолу, пузирилася на каменях. Ще один удар — і голова змія закотилася до основи скель.
Нагадаємо, чоловік пішов пірнати, але опинився в пащі у кита: як йому вдалося вижити
Раніше ми інформували про жінку, яка зробила знімок загадкового створіння в лісі та поділилася ним у соціальних мережах. Користувачі були вражені тим, що побачили на фотографіях.
Окрім цього, Знай.ua інформував про інцидент, коли восьминіг атакував чоловіка і почав його бити своїми щупальцями: поки постраждалий приходив до тями, морська істота завдала йому вражаючого удару.
