Зміни в уряді нагадують вплив адреналіну.

Зміни в уряді нагадують вливання адреналіну.

Вони не приведуть до збільшення ресурсу системи та підвищення її ефективності

Кадрові зміни в уряді, про які президент Володимир Зеленський оголосив ще півроку тому під час оновлення військового керівництва, нарешті завершилися, хоч і не без труднощів. Це пояснює, чому п'ять міністерських посад залишалися вакантними, очікуючи загального оновлення. Варто зазначити, що міністри та чиновники, які були пов'язані з корупційними та іншими скандалами, у цей процес не ввійшли. Основний мотив перезавантаження полягав не в реакції на суспільні запити чи скандали, а в заповненні вакантних місць у Кабінеті Міністрів та проведенні перестановок на ключових позиціях. Ці зміни також стали відповіддю на питання про можливу відставку уряду, яке вже стало актуальним. Ситуація навколо прем'єра Дениса Шмигаля, який не міг піти у відставку під час воєнного стану, почала ставити під загрозу управлінські процеси в уряді. Необхідно було або усунути прем'єра, або надати йому мандат на продовження роботи. Часткова заміна уряду свідчить про те, що в керівництві усвідомлюють: існуюча система не справляється з актуальними викликами, такими як мобілізація та енергетичні проблеми. Ці питання вказують на те, що ми досягли критичного рівня зносу нинішньої моделі управління з високим рівнем централізації, проте влада не демонструє готовності до її реформування. Тому реалізуються лише точкові кадрові зміни та перестановки серед тих самих міністрів, з метою підвищення ефективності уряду, без запровадження принципових перетворень.

Ці кадрові зміни можна порівняти з адреналіновим уколом. Навіть новопризначені міністри, які вже мають досвід, повинні показати певні швидкі результати. Проте в довгостроковій перспективі ці перестановки не збільшать ресурси самої системи і не підвищать її ефективність. Перешкода, з якою ми зіткнулися, залишиться незмінною. Тож у стратегічному контексті навряд чи можна очікувати суттєвих позитивних змін.

Очевидно, що хрещеним батьком цього перезавантаження став глава Офісу президента Андрій Єрмак. Низку людей дібрала саме його команда. Зокрема, лави Кабміну поповнили собою представники ОП. Але знов-таки жодних змін не відбулося - Кабмін і до цього мав пряму орієнтованість на Офіс президента. Просто тепер це стало більш наочним, але сказати, що впливи ОП на уряд серйозно зросли, також не можна.

Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості очолив Герман Сметанін, ексдиректор Укроборонпрому. Для нього це, швидше, підвищення. Сметанін про­явив себе достатньо ефективно як керівник Укроборонпрому. Відповідно, його тепер поставили очолювати всю галузь. А Олександра Камишіна, який очолював це міністерство, перекинули на посилення Офісу президента як ефективного менеджера для зовнішньополітичної та міжгалузевої взаємодії щодо оборонного сектора. Очевидно, що в цій перестановці кадри драбинкою ­пішли на підвищення, але все одно залишаються однією командою з тими самими завданнями і пріоритетами.

Рішення про зміщення міністра закордонних справ Дмитра Кулеби було ухвалене ще раніше. З метою реалізації цього плану відбулася рокіровка між Офісом президента та Міністерством закордонних справ, куди на посаду першого заступника міністра призначили Андрія Сибігу. Це було зроблено спеціально для того, щоб він міг взяти на себе справи Кулеби і забезпечити безшумну передачу його обов’язків. Позитивним аспектом цього рішення є те, що Кулеба, котрий отримав посаду міністра закордонних справ завдяки Володимиру Зеленському, залишався на своїй посаді рекордно довго — протягом чотирьох з половиною років. Тепер же, за проханням президента, він залишив цю посаду, оскільки в Офісі вирішили, що його місце має зайняти Сибіга. Перед новим міністром постає завдання модернізації системи МЗС, оскільки в Офісі президента вважали, що це була одна з слабких ланок у роботі Кулеби, попри його успіхи на міжнародній арені. Однак варто зазначити, що Кулеба значно підвищив свій політичний авторитет, зокрема в очах західних партнерів, здобувши повагу та важливі контакти за кордоном. Це могло стати підґрунтям для підвищення його внутрішньополітичних амбіцій. Відомо, що Офіс президента не надто схвально ставиться до виникнення конкурентів у політиці, тож усунення Кулеби могло бути пов'язане зі зростанням його політичного впливу.

Не вважаю, що найближчим часом можна очікувати на те, що парламент здобуде реальну суб'єктність. Проте навіть після цього часткового перезавантаження уряду ми стали свідками здатності парламенту висловлювати підтримку відставці деяких міністрів, в той час як важко було зібрати достатню кількість голосів для нових призначень. Це стало можливим лише після особистого звернення президента Володимира Зеленського до своєї фракції. Парламент поступово виявляє незгоду з безсуб'єктною моделлю функціонування, але поки що не готовий діяти як самостійний суб'єкт, і залишається питанням, чи зможе він конструктивно реалізувати цю суб'єктність.

Ідея зменшення кількості державних службовців є прикладом "простих рішень". На сьогоднішній день державна служба та робота в публічному секторі виглядають досить непримітно, особливо для тих, хто приходить туди без корупційних мотивів. В результаті, ми стикаємося з серйозним дефіцитом кадрів у багатьох установах. Необхідно провести детальний аудит. Важливо з’ясувати, в яких саме структурах існує нестача кадрів, де потрібно збільшити їхню кількість, а де, навпаки, є надмірна зайнятість та неефективно використовувані ресурси. Тому розмови про просте скорочення в умовах, коли багато посад залишаються вакантними, є хибним підходом до вирішення питання.

Існує ініціатива "7 кроків до перемоги", розроблена командою Сергія Гайдая та Олеся Донія. Вона також торкається теми оптимізації державного апарату, формування професійної армії та перерозподілу бюджетних коштів. Я вважаю, що важливо мати конкуренцію між різними концепціями та ідеями, тому позитивно сприймаю появу такої програми. Хоча вона має досить амбітний характер, саме такі ідеали і повинні існувати. Є кілька аспектів, з якими я можу погодитися, але також є й ті, з якими можу не згодитися. Проте, безсумнівно, важливо, що подібні ініціативи виникають. Я підтримую цілі, закладені в цій програмі, хоча щодо механізмів реалізації готовий до серйозної дискусії.