Збереження газового транзиту через територію України: які варіанти розглядає Європа?

Для кількох держав Європейського Союзу підтримка газового транзиту через Україну є критично важливою для контролю цін на енергетичні ресурси.

Уже цьогоріч спливає дія контракту на транзит російського газу через Україну, що був підписаний між НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Газпром". Позиція нашої держави у цьому питанні непохитна: нового договору із державою-агресором не буде. На цьому неодноразово наголошував Президент Володимир Зеленський. А єврокомісарка з енергетики Кадрі Сімсон зазначала, що Європа зможе жити без російського газу.

Однак, не всі країни ЄС готові відмовитися від транзиту газу через Україну. Тому, враховуючи реалії, йдеться не про продовження контракту з Росією, а про зміну транзитних потоків. Як це виглядатиме та до чого схиляються в Європі - читайте в огляді Укрінформу.

Чи існують на сході альтернативи для заміни російського газу?

Головними споживачами російського газу, що наразі проходить через територію України, є Словаччина та Австрія. Вони висловлюють бажання продовжувати використовувати цей маршрут після 31 грудня 2024 року, згідно з інформацією, опублікованою Bloomberg. Однією з можливостей для забезпечення постачання газу є зміна постачальника з Росії на Азербайджан.

Проте залишається питанням, яким чином цей варіант може бути реалізований, оскільки ситуація ускладнюється політичними обставинами та проблемами з логістикою. Як зазначає Bloomberg, "Державна компанія Азербайджану SOCAR може стати заміною ПАТ 'Газпром' у постачанні газу до Європи або ж може сприяти транзиту через територію України".

Згідно з оцінками фахівців, наведеними в статті, для оптимального функціонування газотранспортної системи України обсяг газу з Азербайджану повинен становити приблизно 10-11 мільярдів кубометрів на рік. Це на 5 мільярдів кубометрів менше, ніж фактично транспортується через українську ГТС сьогодні. Враховуючи постійне зростання видобутку "блакитного пального" в Азербайджані, це завдання виглядає цілком реальним для нового постачальника.

За результатами 2023 року в країні видобули понад 48 мільярдів кубометрів газу, що на 3,8% перевищує показники 2022 року. Протягом 20 років обсяги видобутку газу збільшилися в десять разів. У 2023 році експорт газу з Азербайджану досягнув 23,8 мільярда кубометрів, що на 5% більше, ніж у попередньому році. З цієї кількості 11,8 мільярда кубометрів "блакитного пального" було відправлено до країн Європи.

Згідно з різними оцінками, в 2017 році запаси природного газу в Азербайджані становили 35 трильйонів кубометрів. Це дозволяє країні займати 25-те місце у світовому рейтингу за обсягами "блакитного палива". Крім того, підтверджені запаси газу в Азербайджані в 95,8 разів перевищують річні потреби країни.

Азербайджан активно збільшує обсяги експорту природного газу.

У 2023 році державна компанія Азербайджану, яка є кандидатом на заміну Газпрому, видобула 8,4 млрд кубометрів газу. Вона дотримується загального азербайджанського тренду, щороку збільшуючи видобуток. Так, у 2022 році компанія видобула 8,1 млрд кубометрів "блакитного палива", у 2021 році - 7,9 млрд кубометрів.

Однак державна компанія проводить свою діяльність не лише в Азербайджані. Так, у листопаді минулого року вона відкрила офіс у столиці Туркменістану Ашхабаді. Імпортом туркменського газу Азербайджан займається із 2022 року.

Також опрацьовується партнерство з Туркменістаном у спільній розробці прикордонного родовища Достлук, газ із якого може постачатися до Європи. Меморандум по спільну розробку родовища між Туркменістаном та Азербайджаном був підписаний у 2021 році.

Уже цьогоріч компанія приєдналася до геологічної розвідки покладів газу на плато Устюрт, що в Узбекистані. Таким чином, ресурс потенційного замінника Газпрому не обмежується лише рідною країною: компанія активно розвивається у Каспійському регіоні та країнах Середньої Азії.

Крім того, SOCAR активно займається розширенням експорту природного газу. З 1 вересня цього року компанія розпочала постачання газу до Хорватії, яка стала десятою країною, що отримує азербайджанський газ. Окрім Хорватії, блакитне паливо з Каспію також постачається до Італії, Греції, Болгарії, Румунії, Угорщини, Сербії, Словенії, Туреччини та Грузії.

Відповідно до заяв президента Азербайджану Ільхама Алієва, наразі тривають переговори з ще трьома європейськими державами щодо постачання газу. Загалом, планується подвоїти експорт "блакитного пального" до європейського регіону до 2027 року. Очікується, що цього року Європа отримає 13 мільярдів кубометрів газу з Азербайджану.

Згідно з даними Bloomberg, європейські газосховища заповнені до відмітки, а обсяги транзиту газу через українську газотранспортну систему наразі становлять менше 5% від загальних поставок на континент. Однак для країн, таких як Словаччина та Австрія, пошук альтернативних джерел імпорту може призвести до зростання цін, що викликає занепокоєння серед їхніх політиків.

Переваги, загрози та побоювання.

В Україні деякі фахівці висловлюють занепокоєння щодо можливого змішування азербайджанського газу з російським у разі підписання угоди про транзит. Існує також ризик "документальної" заміни, коли в офіційних документах вказується, що газ є азербайджанським, тоді як фізично він надходить із російських родовищ. Проте, якщо буде запроваджено суворий технологічний контроль за походженням газу, це дозволить уникнути подібних ризиків.

Можлива угода щодо транзиту газу з Азербайджану може стати для України не лише економічною вигодою, але й суттєвим геополітичним активом. Крім фінансових надходжень від самого процесу транспортування, така угода сприятиме зміцненню партнерських зв’язків з кількома державами, а також підвищить загальний вплив України на енергетичній карті Європи. Транзит газу може слугувати важелем впливу у міжнародних справах, що в умовах російської агресії стане додатковою перевагою для нашої країни.

Існує ще один важливий момент. Якщо з 2025 року Україна втратить газовий транзит, їй доведеться шукати фінансування для підтримки своєї розгалуженої газотранспортної системи, що коштуватиме мільярди гривень щорічно. В умовах війни це стане серйозним викликом, оскільки основними пріоритетами фінансування залишаються потреби армії. Введення азербайджанського газу замість російського може стати джерелом необхідних коштів для утримання ГТС.