''Телефон мовчить, але я все ще чую тебе''. Учні з України відправили листи своїм друзям, які опинилися в окупації.

В Україні провели конкурс учнівських есе, у рамках якого школярі писали листи одноліткам, які перебувають на тимчасово захоплених росіянами територіях. У ньому взяла участь 241 дитина 8-11 класів з різних міст України.

За словами організаторів з громадської організації "Центр громадянської просвіти "Альменда", цей конкурс було започатковано з метою виховання у школярів усвідомлення реалій життя понад 1,6 мільйона дітей, що проживають на тимчасово окупованих територіях. Деякі учасники проєкту самі пережили досвід окупації, в той час як інші підтримували зв'язок з друзями, які залишилися на цих територіях, повідомляє НУШ.

Першою у конкурсі стала дев’ятикласниця з Золотівського ліцею №5, що в Гірській ОТГ на Луганщині, Єлизавета Грижак. У своєму есе вона звернулася до друга Михайла, який живе в окупованому місті Золоте, і назвала його "Після дощу завжди з’являється веселка".

"Мені стає боляче, коли я згадую всі наші плани на майбутнє: маленькі і масштабні, незначні і важливі. Мене дратує той факт, коли розумію, що нічим не можу допомогти. Бісить, що я знаходжуся не там, де маю бути. Але не втрачаю надії. Люди кажуть, що ми самі обираємо своє життя. Я обрала бути щасливою - жити в Україні!" - написала Єлизавета.

"Життя ставить перед нами труднощі, які ми разом з тобою здолаємо з гідністю. Обіцяю, що ми ще зустрінемося і обміняємося усмішками, що стануть символом завершення жаху, що носить страшну назву - "війна". Я вірю, що попереду нас чекає новий етап життя. Все буде Україна! До скорої зустрічі, Михайле", - написала школярка у своєму творі.

Карина Гризлюк, дев’ятикласниця ліцею природничих наук у Кропивницькому, здобула друге місце на конкурсі. Вона зверталася до своєї подруги Арини, яка в той час перебувала в окупованому Рубіжному на Луганщині. Згодом дівчині вдалося виїхати з цього небезпечного регіону.

"Моя дорога Арино! Минуло вже майже два місяці, як я не отримала від тебе жодної звістки. Розумію, що в Рубіжному зараз нелегко, але ти обіцяла мені... залишитися в живих. Ти ж пам'ятаєш? Ти писала, що приїдеш, що знайдеш спосіб вибратися з того місця, і ми разом прогуляємося містом. І я нарешті зможу побачити твого милий котика, який так любить тебе кусати, коли ти відповідаєш на мої листи. Моя мама називає тебе "журавликом з поламаними крилами" і постійно запитує, як у тебе справи, чи не виїхали ви з Рубіжного? Як мені пояснити їй, що ракети падали поруч із твоїм домом, а на новинних фото я помітила, що у твоєї квартири вже немає вікон? Хочу вірити, що все буде добре." – писала вона.

Третє місце розділили десятикласникиСофія Базай з Лозівського ліцею №1 Харківської області та Євгеній Гогін з Херсонського фізико-технічного ліцею.

Софія створила есе під назвою "Номер не відповідає, але я тебе чую", яке вона надіслала своїй подрузі з Маріуполя.

"Дорога моя українська подруго, я усвідомлюю, що ти зараз переживаєш важкі часи, і хочу висловити тобі свою підтримку та поділитися своїми думками. Щодня війна нагадує про себе, і я постійно думаю про тебе та всіх дітей України, які опинилися в цій жахливій ситуації. Ви – справжні герої, лицарі та воїни! Мені б хотілося зробити для тебе дещо особливе. Правильніше буде сказати – здійснити духовний обмін! Ти зможеш віддати мені свій СТРАХ: страх за себе та своїх близьких, страх за своє життя і здоров'я, страх перед невідомим. Натомість я подарую тобі СВІТЛО! Надію на краще майбутнє. Світло, яке допоможе тобі протистояти ворогу, вірити у перемогу і поступово відганяти свої страхи!" - написала Софія.

Євгеній, який пережив окупацію в Херсоні, назвав свій лист "Слухаю" і написав його до свого минулого: "Я чув кроки патрулів на вулицях, гуркіт техніки вночі, страх у голосах сусідів. Але знаєш, що було найгучнішим? Я чув підтримку. Відчував, як люди з вільної України передають нам надію через радіохвилі, повідомлення та пісні. Я відчував їхню віру в нас, і це надихало триматися."

Як повідомляло видання OBOZ.UA, у соціальних мережах висловили невдоволення тим, що текст композиції "Stefania" з'явився у підручнику з української літератури для сьомого класу. Режисер дубляжу та редактор Олекса Негребецький звернув увагу на майстерність окремих рядків, іронічно охарактеризувавши фразу "шляк трафив" як вкрай мистецьку.